Амфілофус Шілоа (Amphilophus xiloaensis): догляд та утримання
Amphilophus xiloaensis — цихліда комплексу мідас зі змінним забарвленням, ендемік кратерного озера Шілоа в Нікарагуа, що живиться переважно равликами.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Amphilophus xiloaensis описаний Стауффером і Маккеєм у 2002 році як частина видового комплексу мідас. Це один з найзмінніших за забарвленням представників групи: трапляються сірі, білі, жовті, помаранчеві та червоні форми, а також плямисті проміжні варіанти, усі з яких спостерігаються в природі.
Таксономія
- Родина: Cichlidae
- Рід: Amphilophus
- Наукова назва: Amphilophus xiloaensis
- Автори: Stauffer & McKaye, 2002
- Член видового комплексу мідас
Ареал
Вид є ендеміком озера Лагуна-Шілоа, молодого кратерного озера в Нікарагуа. За даними FishBase це бентопелагічна прісноводна риба, яка зазвичай трапляється на глибині близько 2-8 м, подекуди глибше, зосереджена на крутих базальтових схилах кратера.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм акваріума: 350 л
- Температура: 24-28 °C (75-82 °F)
- pH: 7.5-8.5
- GH: 10-20 °dGH
- Тривалість життя: 8-12 років
Живлення
Вид хижий, з глотковими зубами на кшталт жорен для дроблення черепашок равликів. Додаткові зуби на першій зябровій дузі діють як харчове сито, дозволяючи захоплювати дрібніші частинки корму, ніж у деяких споріднених видів. У неволі приймає різноманітні м'ясні та готові корми.
Сумісність
Поза сезоном розмноження вид не дуже територіальний і в природі тримається великими групами. Під час нересту утворюються пари, що агресивно захищають території, тому рекомендується просторий акваріум і міцні сусіди.
Розмноження
Вид нереститься на субстрат з турботою обох батьків; пік розмноження припадає приблизно на листопад-грудень. Гнізда можуть містити до приблизно 1 000 ікринок, які проклюються за три дні, а мальки стають вільноплавними приблизно тиждень потому.
Розведення Amphilophus xiloaensis
Огляд
Amphilophus xiloaensis — ендемік лагуни Шілоа, нікарагуанського кратерного озера, що виникло близько 6 500 років тому. Це представник комплексу видів мідас цихлід і двобатьківський субстратний нерестовик. В озері нереститься справжніми колоніями серед базальтових каменів, пік розмноження припадає на листопад-грудень.
Визначення статі
Статі не можна надійно розрізнити за забарвленням і малюнком, а в самок може навіть ненадовго з’являтися невеликий лобний горбок. Проте в усіх випадках самці дещо більші. Вид дуже мінливий: природно трапляються сірі, білі, жовті, помаранчеві й навіть червоні особини.
Підготовка
Вид надає перевагу лужній жорсткій воді з легким додаванням солі, що відображає його кратерно-озерне походження. Підготовка сумісної пари різноманітним раціоном у стабільній зрілій воді створює основу для нересту.
Нерестовий акваріум
- Жорстка лужна вода; вода в озері близько 29 °C за діапазону утримання приблизно 27-30 °C.
- pH близько 7,5-8,0.
- Кам’яне оформлення (каміння базальтового типу) з поверхнями та щілинами, що імітує природні колоніальні нерестовища.
- Великий акваріум, оскільки вид сягає до 35 см.
Нерестова поведінка та тригер
Пари нерестяться серед базальтових каменів, часто пухкими колоніями. Захист виводку демонструє розподіл ролей: самець захищає територію від дорослих родичів, а самка захищає виводок від хижаків — поведінка, задокументована в польових дослідженнях на озері Шілоа.
Догляд за ікрою та мальками
Кладки великі, до приблизно 1 000 ікринок. Ікра виклёвується через три дні, а молодь починає вільно плавати приблизно через тиждень. Обидва батьки продовжують охороняти вільно плавних мальків.
Типові труднощі
Головні складності — підтримання жорстких лужних умов кратерного озера та керування агресією в достатньо великому акваріумі. Зафіксований тип розмноження — субстратний нерестовик, що відповідає двобатьківському нересту в колоніях на камінні, описаному у використаних джерелах.