Амфілофус амарільо (Amphilophus amarillo): догляд та утримання
Amphilophus amarillo — жовта равликоїдна цихліда, ендемік кратерного озера Шілоа в Нікарагуа, представник видового комплексу мідас.
Укладено Aquairi за опублікованими джерелами · Опубліковано · Оновлено
Огляд
Amphilophus amarillo описаний Стауффером і Маккеєм і належить до видового комплексу мідас з кратерних озер Нікарагуа. Назва відображає жовте тіло з темними поперечними смугами; поза сезоном розмноження жовтий колір тьмяніє, а смуги стають менш помітними. У самців може розвиватися жировий наріст на лобі.
Таксономія
- Родина: Cichlidae
- Рід: Amphilophus
- Наукова назва: Amphilophus amarillo
- Автори: Stauffer & McKaye
- Член видового комплексу мідас
Ареал
Вид є ендеміком озера Шілоа в Нікарагуа. У природі трапляється сезонно нещільними групами в межах цієї єдиної кратерної озерної системи.
Вимоги до акваріума
- Мінімальний об'єм акваріума: 300 л
- Температура: 24-28 °C (75-82 °F)
- pH: 7.5-8.5
- GH: 10-20 °dGH
- Тривалість життя: 8-12 років
Живлення
У природі переважно живиться равликами. В акваріумі приймає широкий спектр кормів, зокрема заморожені та живі — личинок комарів, криль, мізид і артемію, а також пластівці й препарати на основі спіруліни.
Сумісність
Поза нерестом відносно мирний до інших риб в акваріумі достатнього розміру, але стає дуже агресивним і сильно територіальним під час нересту. Рекомендується утримувати парою у просторому акваріумі.
Розмноження
Вид нереститься на субстрат, відкладаючи ікру в заглиблення або серед каменів. Ікра проклюється приблизно за три дні, а мальки стають вільноплавними приблизно за тиждень; обидва батьки доглядають виводок і повертають заблуканих до гнізда.
Розведення Amphilophus amarillo
Огляд
Amphilophus amarillo — цихліда, ендемік озера Шілоа в Нікарагуа і представник комплексу мідас цихлід. Це субстратний двобатьківський нерестовик, що утворює відносно стійкі пари й нереститься симпатрично на скелястих виступах; обидва батьки дбають про мальків.
Визначення статі
Самці трохи більші за самок і мають довші вирости плавців. Самки показують більше жовтого, ніж самці, які зазвичай темніші. Риби можуть нереститися приблизно за 5-6 дюймів; самці сягають близько 14 дюймів, а самки залишаються на пару дюймів меншими.
Підготовка
Сумісну пару краще отримати, виростивши групу разом і дозволивши парі сформуватися. Підготовка різноманітним раціоном у стабільній воді, відповідній до походження з озера Шілоа, готує плідників до нересту.
Нерестовий акваріум
- Кам’яне оформлення з пласкими поверхнями та печерою, яку самка використовує як нерестову камеру.
- Стабільна, добре обслуговувана вода, придатна для жорстководного кратерно-озерного біотопу.
- Великий, добре структурований акваріум, щоб самець міг патрулювати навколо печери.
- Піщаний ґрунт, що відповідає природному середовищу виду.
Нерестова поведінка та тригер
Перед нерестом забарвлення обох риб посилюється: самець втрачає більшу частину жовтого і набуває чорного, а самка стає насиченіше жовтою. Під час турботи про виводок самка більшу частину часу проводить у печері, а самець тримається поруч ззовні, відганяючи інших риб.
Догляд за ікрою та мальками
Кладки налічують від приблизно 300 до 2 000 запекло охоронюваних ікринок. Ікра виклёвується приблизно за п’ять днів, а мальки починають вільно плавати приблизно до дев’ятого дня. Мальки достатньо великі, щоб брати щойно виклювану артемію, швидко ростуть і контактно живляться слизом із тіла батьків. Батьківська турбота описана як виняткова.
Типові труднощі
Основні складності — агресія в парі та потреба у великій жорстководній системі. Зафіксований тип розмноження — субстратний нерестовик, що відповідає двобатьківському нересту в печері та на камінні з тривалою турботою про мальків, описаному у використаних джерелах.